Navigation
Syndicate
User login
ІТ – помилковий вибір молодого фахівця?
Не розумію причин популярності інформаційних технологій як роду професійних занять. Особливо серед молоді. Підозрюю що має місце певне задурювання (самозадурювання?) людей на предмет перспективності, престижу, прибутковості даного професійного напрямку.
У задурюванні приймає участь ЗМІ, Інтернет, уже задурені профі.. Задурювання відбувається легко – світ ІТ обставлений гарними цяцьками типу компів, гаджетів, смартфонів, КПК, Нету, купи всього іншого, яке насправді часто не приносить користі і задоволення, а забирає час та гроші.
Насправді робота програміста, адміна, веб-майстра і тп – це низькооплачувана важка праця, яка відбивається на здоров’ї, забирає масу сил та викривляє світогляд.
Різко кидається в очі різниця між молодим програмістом і, скажімо, молодим лікаром. І різниця не на користь програміста. А про старих лікаря і програміста краще взагалі промовчати....
Робота програміста – каторга, заганяння в вузькі рамки часу та фантазії, а також необхідність постійно перевчовуватися. Коли фахівцю-архітектору 45 – він у розквіті творчих сил, коли 45 – програмісту чи веб-майстру – це вже навіть не смішно :(.
Я навіть не порівнюю з архітекторами, медиками та юристами. То вічні професії, вічна еліта. Але навіть хіміки, електрики, автомобільні майстри – роботи надійніші та кращі за комп’ютерників.
ІТешники низькооплачувані. Всупереч міфу про великі прибутки. На будь-якому нормальному підприємстві фахівець з ІТ завжди має нижчу зарплату, ніж еквівалентний йому по рангу бухгалтер, економіст чи виробничник. Тобто, начальник відділу АСУ завжди має нижчу платню та вплив ніж рівний йому в табелі про ранги головний бухгалтер. Будь-який талановитий і енергійний Ітешник на підприємстві з часом мігрує в іншу професію (хіба би став ІТ-менеджером – тоді може ні).
Єдине що виправляє ситуацію – це аутсорсинг. Але там інші заскоки. Мені страшно дивитися на деяких перепрацьваних на тих фірмах молодих людей в пограничних станах свідомості. Згадується Грабовський – “з раннього ранку до пізньої ніченьки...”