Андрій Пелещишин. Особистий сайт

В останньому віснику ВАК України (№8 від 2008 року) є опубліковано проект закону України "Про атестацію наукових та науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації". Проект підготував ВАК України за дорученням Кабінету міністрів.
Звичайно, враховуючи стан у політиці, важко прогнозувати що цей проект буде розглянуто найближчим часом на ВР, чи хоча би на Кабміні.
Проте з цього документа та супроводжуючої його доповіді голови ВАКу Мачуліна можна простежити основну тенденцію на найближчі роки. Що важливо для всіх хто пише дисертації - треба знати, до чого готуватися і на що орієнтуватися.

27 березня 2008 року відбувся захист моєї дисертаційної роботи "Методи та засоби позиціонування сайтів в системі World Wide Web" на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук за спеціальністю 01.05.03 "Математичне та програмне забезпечення обчислювальних машин та систем".
У дисертації вирішено важливу науково-прикладну проблему побудови методів та засобів формування позиції сайту в системі WWW, які би забезпечували ефективність функціонування сайту на тривалу перспективу, стійкість до зовнішніх впливів та змін у глобальному середовищі. Для вирішення цієї проблеми запропоновано модель глобальної системи WWW, що охоплює загальну формалізацію WWW та правил глобального середовища, позиційну модель сайту та аудиторії сайту, що є орієнтованою на опис та вирішення завдань позиціонування сайтів. Формалізовано механізми та процес формування позиції сайту у глобальній системі WWW та запропоновано методи їхнього покращання шляхом зміни тематики сайтів, організації ефективної взаємодії сайтів, керованих спільнот користувачів та холдингів сайтів.
У прикладному аспекті розроблено методи ефективного позиціонування сайтів різних типів у системі WWW, методи та алгоритми побудови Веб-холдингів задля покращання позиціонування окремих сайтів та автоматизовану систему керування Веб-холдингом. Експериментальні дані підтвердили достовірність постановки задачі та побудованих формальних моделей і ефективність запропонованих методів і засобів позиціонування сайтів.
Детальнішу інформацію про роботу, зокрема її зміст та фрагменти підготую пізніше

Оптимізація форумів та інших форм спільнот користувачів WWW
Дана стаття була написана і лише зараз опублікована у науковому віснику “Львівської Політехніки”. З організаційних причин вона пролежала 2 роки у видавництві. Тому в цій статті ви не знайдете терміну Веб 2.0, який тоді це просто не існував. Проте, про своїй суті стаття саме про це – як керувати та оптимізовувати Інтернет-спільноти, базове поняття для Веб 2.0

Глобальне середовище World Wide Web на сьогодні є безпрецедентним і унікальним інформаційним ресурсом, який об’єднує в собі величезні об’єми інформації. Розвиток цього глобального середовища є одним з ключових напрямків глобалізації та розвитку цивілізації.
Кількість користувачів Інтернет зараз у світі сягає мільярда і продовжує швидко зростати. У цьому рості приймають участь традиційно високотехнологічні країни (Північна Америка, Європа, далекосхідний регіон), проте останнім часом спостерігається також стрімкий ріст популярності Інтернет і в країнах третього світу
Україна приймає активну участь у розвитку даного середовища. WWW поступово займає домінуюче місце серед засобів пошуку, передачі інформації, спілкування в Україні. По різних даних, в Україні активними користувачами Інтернету є від 15% до 20% населення. Вплив WWW на українську громаду постійно зростає, складаючи серйозну конкуренцію електронним ЗМІ та друкованим виданням.
Проте, зі сумом можна зазначити, що на сьогодні Україна та українська нація не використовує в належній мірі потенціал WWW для свого розвитку, більше того, деякі тенденції розвитку WWW та Інтернету породжують обгрунтовані перестороги щодо можливих нових загроз для України. Причиною такої ситуації є не стільки характер сучасних технологій (розвиток Веб-технологій носить досить об'єктивний характер і не може класифікуватися як ворожий Україні), скільки пасивність України у формуванні структури та правил WWW.

Я, як викладач, з великим сумом мушу відзначити байдужість частини батьків та дітей-абітурієнтів щодо вибору майбутнього фаху :(
В результаті діти поступають далеко не на ті спеціальності, на які би їм вартувало. Вибір здійснюється або по "модній назві" або за інерцією.
Перший випадок особливо болючий для майбутнього студента. Адже тепер в період комерціалізації освіти кожен освітній заклад прагне ефектніше подати свої спеціальності, називаючи кафедри та факультети якомога модніше.
От і поступає абітурієнт на "курорти і туризм" не усвідомлюючи, що там його вчитимуть економіці, а не ходінню по горах,або на "Прикладну лінгвістику", не усвідомлюючи, що його чекає щонайменше 50% предметів на компютерну тематику з числа тих, що він вивчатиме. Або на "Культуру", не розуміючи, що готують там бібліотекарів :(. Я не проти бібліотекарів, але вважаю, що кожен має усвідомлювати, на яку спеціальність він збирається потратити 5-6 років свого життя.
Звичайно, можна сказати що це вина ВУЗу. Проте для комерційних вузів - це спосіб вижити і покраще продати свій товар (освіту). А державні вузи, хоч і чесніші в цьому питанні, але настильки громіздкі, що в них просто нема ефективної системи розяснення, що де вчать.
Але в будь-якому разі вирішується доля абітурієнта, а не когось іншого. Тому він чи його батьки повинні чітко розуміти куди він іде вчитися і які навчальні предмети його чекають. Якщо такої інформації нема - можна
1 Сходити в деканат та на кафедри, куди планується поступати. Вам дадуть розяснення
2 Подивитися розклад - побачити які предмети вивчають студенти. Теоретично можна попросити навчальні плани для ознайомлення (хоча розкладу уже достатньо для попереднього аналізу).
3 Взяти приватні консультації в студентів старших курсів, випускників та викладачів, щодо напряму освіти. Думаю, не відмовлять. Притому до суб'єктивних оцінок студентів не раджу прислухатися, краще попросити показати конспект чи інші навчальні матеріали. Випускники та викладачі - уже більш об'єктивні в своїх судженнях.
4 Попитатися у загалу (зокрема в Інтернеті)
5 Поцікавитися в кадрових агенствах (на сайтах, відділах працевлаштування, кадровиків і тп) щодо реального та перспективного попиту на ринку на фахівців вибраної спеціальності.

Задіяння згаданих (і інших механізмів) дозволило би з мінімальними втратами часу (день-два максимум) зрозуміти чи вибрана спеціальність буде справді цікавою для майбутнього студента, чи він вчитиметься лише заради "корочки" чи броні від призову.